Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Черкаської області (Звенигородський повіт Київської губернії) в сім'ї кріпака. У 9 років втратив матір, у 11 – батька.

У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченко брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник.

У 1838 році впливові покровителі Шевченка, серед яких – художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на волю. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму – 2,5 тис. рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, в якій взяла участь царська сім'я.

Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу в четвертий клас. Незабаром він став одним з найулюбленіших учнів Карла Брюллова.

У 1840 році вийшов перший збірник віршів Шевченка "Кобзар", куди ввійшло 8 поезій. Книга розійшлася за два тижні і придбала неймовірну популярність. Окремими виданнями вийшли поеми "Гайдамаки" (1841) та "Гамалія" (1844).

Шевченко був заарештований в 1847 році і ув'язнений в казематі в Петербурзі. У цей час створює цикл поезій "В казематі". Шевченку винесли найсуворіший вирок серед всіх братчиків через зміст начебто "обурливих віршів" "Трьох літ" – довічна солдатська служба. Його вислали в найвіддаленіші місця Російської імперії.

Незважаючи на заборону писати і малювати, Шевченко створив на засланні чотири книжечки, кілька поем, почав писати повісті російською мовою.

Після смерті Миколи І в 1855 році була амністія ув'язнених. Але Шевченка звільнили тільки через два роки.

Останні три роки життя Шевченко, незважаючи на підірване здоров'я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку "Буквар" для вечірніх шкіл (був випущений накладом у 10 тисяч примірників за рахунок автора). У 1860 році перший в Російській імперії отримав звання академіка гравюри.

Помер 10 березня 1861 року у віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через два місяці труну з його прахом, згідно з його заповітом, перевезено в Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева.