Управління
«Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без нього вона – засушена квітка».
В. Сухомлинський
Стратегічна мета закладу – підготувати учня до максимальної самореалізації в суспільстві та в особистому житті, розвинути в дитині здібності до пошуку, допомогти їх розкрити власні потенційні можливості у взаєминах зі світом та іншими людьми
Основні принципи управління
Школознавство — галузь педагогічної науки, що досліджує принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою, організації її роботи. Школознавство охоплює принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, керівництво навчально-виховною роботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, зміст і методи планування та контролю, систему учнівського самоврядування, організацію обліку та звітності.
Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону «Про освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, спираючись на принципи управління системою освіти, до яких належать:
- Принцип демократичності управління школою. Полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі діє педагогічна (дорадча) рада.
- Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою базою. Школа постає маленьким «острівцем» правової держави, де все регулюється нормами і правилами.
- Принцип гуманізації. Ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів.
- Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.
- Принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до певного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Центральної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), кожен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, створення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організацію гуртків, фестивалів тощо.
- Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи.
- Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі.
- Принцип компетентності. Вимагає високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, професіоналізму вчителів.
- Принцип оптимізації. Спрямований на створення в навчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу.
- Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальності й персональної відповідальності. Виявляється в персональній відповідальності керівника навчально-виховного закладу перед вищими органами освіти, суспільством, державою, законом за стан справ у керованій ним установі. Директор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників закладу. Він поєднує свою діяльність із колегіальними органами — радою, педагогічною радою — і несе відповідальність за реалізацію рішень цих органів.
- Принцип об'єктивності оцінювання виконання учасниками педагогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретних справ. Передбачає необхідність систематичного контролю за діяльністю посадових осіб, об'єктивного оцінювання результатів роботи (рівень успішності й вихованості учнів). Ця робота має відбуватися гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу.
- Принцип участі громадськості. Полягає у створенні різноманітних комісій, які сприяють роботі школи.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИЦТВА ШКОЛИ
Пріоритетними принципами діяльностi керівництва закладу в умовах реформування освіти є:
- демократизація (у принципах управління — спiвробiтництво, партнерство, взаємоповага, взаємодопомога; перевага управлінню справами, а не людьми; колегіальність у прийнятті управлінських рішень);
- відкритість перед суспільством, участь учнів, їхніх батьків, педагогічного колективу та представників громадськості в розробці та реалізації стратегії і змісту діяльності школи;
- гуманiзацiя (гармонiзацiя стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу, створення сприятливих умов для творчої самореалiзацiї усіх суб’єктів навчально-виховного процесу, утвердження особистості як найбільшої цiнностi у суспiльствi, дiяльнiсть за принципом - учитель не просить, а пропонує, створення умов не лише для реалізації цілей освітньої органiзацiї, але й для професійного росту працівника, його самовираження, особистісного вдосконалення);
- модернiзацiя (інтенсивне використання в розвитку теорії та практики управління соціально-педагогічними системами iнформацiйно-комунікативних технологій; подальший розвиток єдиного інформаційно-комунікативного середовища);
- диференціація i мобільність (створення умов для профільного навчання, обiзнанiсть керівника про розвиток світового, i зокрема, європейського освітнього простору i адекватна реакція на процеси реформування національної школи; створення сприятливих умов для орiєнтацiї учнів на певну майбутню професійну дiяльнiсть через врахування iндивiдуальних особливостей, iнтересiв i потреб учнів);
- забезпечення практичної спрямованості освіти (вирішення питання якості i доступності освіти; спрямованiстъ педагогічного менеджменту на забезпечення конкурентно-спроможності сучасного випускника на ринку праці, здатності його вiдслiдковувати причини та наслідки власних життєвих подій, вміння займатися одночасно кількома справами, будувати альтернативні моделі соціального самовизначення);
- варіативність (забезпечення можливості вибору змісту, форм i засобів навчання та виховання, альтернативність у задоволенні духовних запитів особистості, її інтелектуальних і пізнавальних можливостей та iнтересiв; диференціація та iндивiдуалiзацiя навчально-виховного процесу).
